Кам'янське славиться не лише металургами та хіміками. Про нього дізналися у всьому світі завдяки успіхам першого професійного шашкового клубу «Кадима», президентом якого був Леонід Бройтман.
«Історія першого в Україні професійного шашкового клубу «Кадима» (у перекладі з івриту означає «вперед», – прим. автора), створеного у Дніпродзержинську (нині – Кам'янське), розпочалася у 2000 році, коли ми познайомилися з провідними шашкістами-юніорами нашої країни у [італійському] місті Трієст, – згадує. – Це були міжнародний гросмейстер із Харкова Юрій Анікєєв та чемпіон світу серед юніорів дніпропетровець Іван Антоненко, який пізніше навчався на механіко-математичному факультеті Київського держуніверситету. А сама ідея офіційно зареєструвати клуб виникла у квітні 2002 року у Києві у спортклубі «Авангард» на чемпіонаті України з міжнародних шашок. Ми вирішили об'єднати три провідні шашкові школи – дніпродзержинську, дніпропетровську та харківську в один клуб. І ось у лютому 2003 року професійний клуб шашкістів був зареєстрований Федерацією шашок України та заявлений до Європейської конфедерації цього виду спорту. У всіх провідних країнах світу, окрім національних чемпіонатів, проводяться ще й клубні чемпіонати. Вони існують практично у всіх ігрових видах спорту. Але ми, на жаль, такого чемпіонату не мали. І у нас з'явилася ідея про проведення першого клубного чемпіонату України саме у Дніпродзержинську, так би мовити, на батьківщині першого професійного клубу.
У команді грали п'ятикратний чемпіон світу серед юніорів Юрій Анікєєв (Харків), чемпіон світу-2001 у Франції Іван Антоненко (Київ), неодноразові чемпіони та призери світу та Європи Артем Верьовкін (Дніпродзержинськ), Олег Черняк (Дніпропетровськ) та Дмитро Надточій (Дніпро). Деякі закордонні клуби пропонували нашим гравцям дуже вигідні умови, аби вони перейшли до них. Якщо 2003 року на нас не звертали уваги, то вже наступного року «Кадиму» зарахували до фаворитів. Про наші успіхи писали у «Спорт-Експресі», розповідали на телебаченні. І скрізь згадували не просто «Кадима», а саме «Кадима» Дніпродзержинськ. Про наше місто дізналися не лише в Європі, а й у Бразилії, коли Юра Анікєєв там став чемпіоном світу. А 2003 року ми на Кубку Європейської конфедерації, який пройшов у польському місті Барлінек, справили справжній фурор. Вперше приїхала невідома команда і відразу серед 12 команд стала бронзовим призером. Чи це не сенсація!»
У наступному Кубку Європейської конфедерації, що проходив у Таллінні, до команди «Кадима» було особливе ставлення. «Ми хотіли підтвердити, що не випадково у 2003 році стали призерами, – продовжує свою розповідь Леонід Григорович. – Але, як кажуть, крила виросли і команда їхала з метою зайняти найвище місце. Хоча знали, що нам будуть протистояти російські команди «Башнєфть» та «Удмуртнєфть» з мегазірками, і обігнати їх буде ох як не легко. З «Башнєфть» ми потрапили до однієї підгрупи. Цей суперник згодом і став переможцем. А в підгрупі ми стали другими, не програвши жодної партії. Просто росіяни виграли у латвійців, а ми з ними зіграли внічию. Крім нас та росіян тут виступали команди Естонії та дві з Латвії. У півфіналі нам протистояла команда «Удмуртнєфть». Дуже хотілося нашим хлопцям виграти у суперника. Але за суперника грали чемпіони світу Чіжов та латвієць Валнеріс, Вірний із Німеччини, Кірзнер із Запоріжжя.
Зустріч між командами «Кадима» та «Башнєфть». На передньому плані Черняк (праворуч) проти Мільшина. На задньому плані праворуч Надточій грає проти Амріллаєва
На тому Кубку за нас виступали Ю.Анікєєв, Ю.Бобков, О.Черняк та Д.Надточій. Цікавий момент. Перед кожним туром проводилося жеребкування хто гратиме на якій дошці. Суперники впізнавали одне одного лише безпосередньо за дошкою. Треба передбачити як потрапити на слабшого супротивника. Тоді ти виграєш, а решта партнерів по команді може грати на нічию. Так досягається перемога у командному матчі. Ось у нас і було завдання спробувати в одній партії розхитати суперника, а у трьох – зіграти внічию. Але несподівана поразка Надточія чемпіону світу Валнерісу в тій партії, де ми й не очікували на програш, не дала можливості команді пройти далі. Натомість Діма сповна реабілітував себе, перемігши в матчі за третє місце шашкіста з Голландії. Ще один наш гравець зазнав поразки і перший матч завершився внічию.
Олег Черняк («Кадима») грає партію з естонцем Кеннетом Карпом
Потім була додаткова гра по півгодини на партію. І вона принесла той самий результат. А в останньому додатковому матчі, де давалося по п'ять хвилин кожному супернику, було таке величезне напруження, що неможливо передати. Ось тут ми виграли з рахунком 6:2. Черняк та Надточій виграли, Анікєєв та Бобков звели партії внічию. Остання партія для Надточія та й у всьому турнірі була драматичною. Усі учасники кубка оточили дошку та чекали на завершення партії. Годинник показує в обох гравців по 7 секунд. Вони б'ють по кнопках годинника. Надточій проходить у дамки, суперник теж проривається. Залишається чотири секунди. Голландець б'є три шашки і в той момент, коли закінчується час, розкидає всі шашки, що знаходяться на дошці на підлогу. Голландський тренер показує, що переміг його підопічний. Суддя з Польщі вказує на Надточія та каже, що переміг той. Голландець не погоджується. Поруч досвідчений латвійський спортсмен Зайнетіс підтверджує думку судді зустрічі. Усі спільно почали відновлювати хід зустрічі та з'ясувалося, що справді переміг Дмитро Надточій. А за півгодини вже мав починатися чемпіонат з бліцу. Це звичайно нас підкосило. Адже після такого виснажливого дня з дев'ятої ранку до п'ятої вечора провести три матчі і тут попереду 10 партій. Звичайно, втомлені ми посіли в бліці лише п'яте місце. Отак у другому для нас Єврокубку «Кадима» знову стала бронзовим призером.
Окрім третього місця нас чекала ще одна радісна звістка. На врученні нагород президент Міжнародної федерації шашок офіційно повідомив, що за заслуги «Кадими» Дніпродзержинську надається право прийняти фінал Кубку Європейських чемпіонів у себе вдома. Цей турнір ще престижніший за Кубок Конфедерацій, який проводився в Таллінні. Якщо в Естонії могли за країну виступати не більше трьох клубів, то до нас приїхали лише чемпіони своїх країн.
Ю.Бобков (ліворуч) зустрічається з чемпіоном світу Олександром Георгієвим. Чемпіон насилу досяг нічийного результату
Окрім шашкових баталій ми вечорами дивилися матчі футбольного чемпіонату Європи. На власні очі побачили як вболівають за свою збірну голландці. Було організовано баскетбольний матч, у якому ми всі взяли участь. Дуже красиві білі ночі. У Таллінні познайомилися з колишнім дніпродзержинцем Геннадієм Грамбергом. Він п'ять років працював редактором російської служби естонського телебачення. 27 років жив у Естонії. Його дружина Мал була радником Президента Естонії Арнольда Рюйтеля. Геннадій закінчив Дніпродзержинський індустріальний інститут, познайомився у Сочі з майбутньою дружиною. Одружився і поїхав до неї на батьківщину до Естонії. Жоден закон в Естонії не обходився без візи начальника юридичного відділу Адміністрації Президента Мал Грамберг».
Юрій Анікєєв («Кадима») після нічиєї у грі з міжнародним гросмейстером із «Башнєфть» Олександром Шварцманом (ліворуч)
Текст: Віктор Куленко