Шашкова спільнота втратила людину, чиє життя було тісно пов’язане з працею, відданістю улюбленій грі та багаторічним служінням шашкам. Володимир Петрович Лисиченко пройшов шлях від робітника металургійного підприємства до керівника великого виробничого цеху, але навіть відповідальна робота не змогла відірвати його від шашкової дошки. Шашки залишалися важливою частиною його життя в різні періоди – від молодих років до заслуженого відпочинку. На жаль, 5 жовтня 2026 року серце видатної людини та друга – зупинилося…

Свій трудовий шлях Володимир Петрович розпочав рядовим сталеваром у бессемерівському цеху металургійного підприємства «Дзержинка», що у Дніпродзержинську (нині – Кам’янське). Згодом він став керівником цеху підготовки составів. Відповідальна посада вимагала повної віддачі, і перед ним постав непростий вибір: керівництво великим виробничим підрозділом або серйозне заняття шашками. На той час поєднувати ці справи було надзвичайно складно, тож спортивне захоплення довелося відсунути на другий план.

Однак шашки не зникли з його життя. Після виходу на заслужений відпочинок у 2005 році Володимир Петрович знову активно долучився до шашкової спільноти. Особливе місце в його спортивній діяльності посіли заочні шашки – дисципліна, яка давала змогу змагатися з суперниками з різних міст і країн без значних витрат на поїздки. Для нього це була не просто доступна форма участі у змаганнях, а можливість повною мірою реалізувати свої аналітичні здібності, досвід і любов до гри.

Вибір заочних шашок приніс Володимиру Петровичу вагомі результати. Він неодноразово ставав чемпіоном України, а також був призером національної першості. До цих досягнень додалося й чимало міжнародних призів, гідно представляючи українську шашкову школу в заочній грі.

У 2010 році його спортивні успіхи та багаторічна робота над удосконаленням майстерності були відзначені присвоєнням високого звання майстра із шашок по переписці. Наступного ж року Володимир Лисиченко отримав звання судді Національної категорії. У всеукраїнському рейтинг-листі В.Лисиченко значиться кандидатом у майстри спорту. Всі ці звитяги стали важливим визнанням його компетентності, досвіду та авторитету у шашковому середовищі.

Суддівська діяльність стала ще однією значущою сторінкою його життя. Володимир Петрович працював на всеукраїнських змаганнях, зокрема виконував обов’язки головного судді чемпіонатів України та Кубків України. Його ім’я неодноразово фігурувало в офіційних складах суддівських колегій національних першостей. За шашковою дошкою він був не лише досвідченим гравцем, а й фахівцем, якому довіряли проведення відповідальних турнірів.

Життєвий шлях Володимира Петровича Лисиченка – це приклад того, як справжнє захоплення здатне пройти крізь роки, професійні обов’язки та життєві обставини. Навіть коли робота вимагала від нього зосередитися на виробництві, шашки залишалися поруч. Його чемпіонські титули й міжнародні здобутки, а також величезна робота, яку він виконував як суддя – назавжди залишаться частиною історії українських шашок. Не менш важливим є приклад людини, яка зберегла відданість улюбленій справі й продовжувала працювати заради неї протягом багатьох років.

Світла пам’ять Володимиру Петровичу Лисиченку. Його ім’я та внесок у розвиток шашок Кам'янського, Дніпровщини та України назавжди залишаться в пам’яті колег, спортсменів і всіх, хто поділяв із ним любов до цієї інтелектуальної гри.

Віталій Попруга