Переможцями ХХV шашкового Меморіалу пам’яті Віктора Богуславського, що проводився у Кам’янському стали Ілля Демченко та Аріна Федорченко.
В Кам’янському спортивному клубі «Промінь», 7 грудня [2024 року] відбувся ХХV шашковий Меморіал пам’яті чемпіона України, майстра спорту Віктора Миколайовича Богуславського. Як повідомив головний арбітр меморіалу, суддя міжнародної категорії Юрій Анатолійович Єрмаков, змагання відбулися за підтримки першого віце-президента федерації шашок України, президента Дніпропетровської обласної шашкової федерації, Заслуженого будівельника України Євгена Йосиповича Уріха. В них прийняли участь 19 гравців, серед яких були два майстра спорту та вісім кандидатів в майстри спорту.
Відкриваючи турнір, Ю.Єрмаков нагадав присутнім про той величезний вклад, який зробив Віктор Миколайович Богуславський у розвиток та становлення шашкового спорту у Кам’янському. «Наша сьогоднішня міська федерація шашок зобов'язана існуванню саме Богуславському. Завдяки Віктору Миколайовичу, свого часу в Дніпродзержинську відкрилися чотири шахово-шашкових клуби. А останній з них, який відкрився на вулиці Стовби став кращим клубом в Дніпропетровській області», – говорить Ю.Єрмаков.
По закінченню змагань головний арбітр меморіалу констатував, що набравши 12 очок, переможцем серед чоловіків став майстер спорту Ілля Демченко. На одне очко менше у кандидатки в майстри Аріни Федоченко, яка виграла змагання серед жінок. Цікаво, що тренер обох переможців [км] Дмитро Савінський посів третє місце в загальному заліку (друге серед чоловіків). А другою у жінок стала мс Катерина Котенко. Почесні треті місця дісталися [км] Миколі Ляшку та першорозрядниці Тані Юн. Призери отримали нагороди від спонсора меморіалу Є.Уріха.
Призери меморіалу Богуславського
Чоловіки
- Демченко Ілля
- Савінський Дмитро
- Микола Ляшко
Жінки
- Федорченко Аріна
- Котенко Катерина
- Юн Тетяна
Довідка
Богуславський Віктор Миколайович (21.01.1911 – 02.09.1971), майстер спорту СРСР з шашок (1967) і шашкової композиції (1968). Кращим досягненням в очній грі одного з основоположників шашкового руху в місті була перемога на чемпіонаті УРСР з шашок-64 серед чоловіків в 1962 році. Завдяки його ініціативі було відкрито відділення шашок в спортклубі хіміків «Промінь». На рахунку Богуславського великий внесок у становлення і розвиток заочних шашок в Україні.
Першість СРСР спортивного товариства «Хімік». 1952
Спогади Ю.Єрмакова про В.Богуславського
Після закінчення Ростовського хіміко-технологічного інституту, в 1938 році Віктора Богуславського направили до Дніпродзержинська на ДПО «Азот», як інженера-технолога. Почавши займатися шашками ще в довоєнний час, він усе своє життя присвятив розвитку цього виду спорту рідному підприємстві.
«Віктор Богуславський був неординарною людиною», – згадує Юрій Єрмаков. – «1968 року в старому клубі (він знаходився якраз навпроти шахово-шашкового клубу) проходила профспілкова конференція. У перерві Віктор Миколайович зустрівся з головою спортивного клубу «Промінь» Яковом Михайловичем Тимофеєвим, легендою класичної боротьби нашого міста. Друзі по життю, вони завжди чудово ставилися один до одного, але при цьому любили хохмити. 57-річний Віктор Миколайович мав величезну силу рук. Знаючи про це, Яків Михайлович запропонував прямо у фойє випробувати, хто з них сильніший у рукоборстві (зараз це називається армспорт). Обидва сіли за стіл. Суперники довго і наполегливо намагалися зламати опір один одного. Від напруги в обох на спинах луснули сорочки. Ніхто з них так і не поступився. Секундант, голова профкому «Азоту» Віктор Андрійович Лящевський зафіксував нічию».
Віктор Миколайович був не лише провідним інженером-технологом, а й пристрасним пропагандистом шашок та шахів. Богуславський вирізнявся гостинністю та хлібосольством. Любив пригощати домашнім виноградним вином, що він сам робив. «Якось ми поїхали до Миколаєва на суднобудівний завод імені 26 бакинських комісарів, де проводилася півфінальна зустріч чемпіонату України», – продовжує розповідати Юрій Анатолійович. – «Прямо в кают-компанії теплохода Віктор Богуславський запропонував капітану провести шашковий турнір. Той погодився, а як приз, якщо Богуславський переможе, пообіцяв подарувати свою мічманку. Своє слово капітан стримав. А формений кашкет довго зберігався вдома у Віктора Миколайовича. Але найцікавіше було пізніше, коли ми пішли до кас брати квитки на дорогу назад. Касирка повідомила, що квитків немає. Богуславський, не довго думаючи, пішов до начальника порту. Той дуже здивувався, побачивши Віктора Миколайовича. Схопившись з крісла, він прокричав: «Здрастуйте, Вікторе Миколайовичу! Я вас слухаю!» Виявилось, що начальник навчався на заочному відділенні у нашому індустральному інституті імені Арсеничова, де Богуславський викладав на хіміко-технологічному факультеті. Дізнавшись про проблему, начальник порту наказав видати квитки. І протягом кількох хвилин на столі вже лежали 11 квитків, а поряд стояли дві плетені пляшки з вином. Знаючи, що тому треба дипломуватися, Богуславський сказав: «Давайте свою заліковку». За півгодини машиною привезли з дому заліковку...»
Текст Віктора Куленка