19 січня 1926 року, більше ста років тому, на Водохрестя у місті Києві відійшов у засвіти Українець з великої букви, достойний син свого народу, Павло Миколайович Бодянський. Відійшов без зайвого клопоту для громадськості, тихо-тихо… Найсумнішим є той факт, що помер він від недоїдання, від голоду, у столиці України!
«Шашки розвивають ерудицію та привчають, внаслідок своєї складності, до терпеливого аналізу. Завдяки своїй цікавості, шашки спроможні відволікти молодь від багатьох шкідливих схильностей та розваг»,– таке твердження Павла Бодянського буде завжди актуальне, особливо тепер, у нашому ХХІ столітті!
Хто з сучасних титулованих та досвідчених дорослих майстрів, заслужених і відомих тренерів з шашок, а також талановитих перспективних юних шашкістів з вдячністю згадає Павла Миколайовича сьогодні, 19січня, у день вшанування пам’яті та 104-х роковин його відходу у кращі світи? Владу, посадовців і календар пам’ятних дат не варто брати до уваги!
Хто такий Бодянський?
Павло Миколайович Бодянський народився 29 червня (11 липня) 1857 року у селі Серби Балтського повіту (нині – Кодимський район, Одеська область), в сім’ї священника. Батько помер, коли Павлу було лише 13 років (22 березня 1870 року).
Навчався П.Бодянський у Тульчинському духовному училищі. У 1877 році закінчив Подільську духовну семінарію, що у Кам’янці-Подільському.
Подільська духовна семінарія / Вікіпедія
Саме в цьому закладі улюбленою грою для викладачів та учнів були шашки, в які і сьогодні грають на шашківниці розміром 8на 8, тобто на 64-клітинній дошці. Майбутній український педагог, історик і видавець тому й отримав доволі хорошу підготовку з шашкової гри (фактично, у двадцятилітньому віці) від свого першого наставника-тренера – дяка Пафнутія Андрійовича Коляди.
Феномен Бодянського
Феномен Павла Бодянського полягає в тому, що Він наполегливо протягом всього свого життя самовіддано закладав фундамент для розвитку шашок, насамперед, у Києві, потім – у Москві. Також активно популяризував цю гру в інших містах тодішньої Російської імперії.
Після закінчення історико-філологічного факультету Київського університету Св.Володимира (1881 р.) Павло Миколайович займається науковою роботою, активно досліджує історію та видає низку своїх цінних наукових праць з історії Риму. Але, через особливість своїх переконань Павло Бодянський змушений був розлучитися з наукою.
Незабаром, він отримує посаду директора Київської Першої гімназії, де працює також викладачем історії та латинської мови. В цій гімназії також було активне шашкове середовище, розвитку якого посприяв палкий шанувальник шашкової гри, математик, інспектор гімназії Іван Іванович Чир'єв, постійний дописувач у шашкові відділи низки тодішніх журналів.
Павло Бодянський розпочинає всіляко поширювати шашкову гру. Одночасно він передплачує та аналізує всі газети та журнали, в яких були шашкові відділи чи друкувалися відповідні матеріали. Спроба отримати дозвіл у 1892-1893роках на видання власного спеціалізованого шашкового журналу увінчалася успіхом аж через 5років, які Бодянський не просто прочекав, а використав максимально ефективно!
Обсяг накопиченої інформації, здобутий власний досвід у шашковій грі, коло знайомств, зацікавлення інтелігенції шашками, – все це спонукало П.Бодянського організувати серйозні шашкові турніри. 27 жовтня 1892 року у Києві відбувся перший турнір з руських шашок, в якому змагалися 11 учасників, а перемогу здобув його організатор, – Павло Бодянський. Турнір отримав статус першості Києва і практично був першим чемпіонатом з шашок великого міста в Російській імперії. Для шліфування майстерності, накопичення досвіду проведення змагань та чіткого відпрацювання суддівства, у Києві було проведено ще кілька таких турнірів.
Для налагодження безпосередніх контактів з провідними шашкістами і організації турнірів на місцях, протягом двох наступних років були поїздки містами Росії, Польщі та Прибалтики. Така активність Павла Бодянського дала свої результати. Нарешті, для нього стало можливим здійснити довгоочікувану мрію – провести турнір серед найсильніших на той час шашкістів Російської імперії.
І ось, 1 липня 1894 року, у Москві відбувся 1-й Всеросійський шашковий турнір, який тривав тільки один день. Швидкоплинність змагання та кількість учасників не задовольняли організатора, а тому виникло бажання провести турнір потужніший і масштабніший, за чітко визначеними правилами, котрі напрацьовувалися у процесі гри.
Таблиця першого Всеросійського шашкового турніру
Таблиця другого Всеросійського шашкового турніру
Таблиця третього Всеросійського шашкового турніру
Таблиця четвертого Всеросійського шашкового турніру
Таблиця першого Всеросійського шашкового турніру за листуванням
Загалом Павлу Бодянському вдалося провести у Москві чотири Всеросійських шашкових турніри за дошкою: у 1894, 1895, 1898 та 1901 роках, а також, навесні 1896 року організувати і провести перший Всеросійський чемпіонат за листуванням. Він наполегливо вивчав і розробляв теорію гри, розробив оригінальний варіант початку партії, який назвали «дебютом Бодянського», активно займався шашковою композицією.
У липні 1897 року, в Києві, нарешті вийшов з друку на 54-х сторінках перший номер журналу «Шашки», – найґрунтовніше з шашкових видань в Україні та Російській імперії! Павло Бодянський особисто редагував та за власні кошти видавав журнал протягом 5-ти років, а кожний номер був присвячений творчості шашкістів і сприяв вдосконаленню їх майстерності! На жаль, №54 – це останнє видання, яке шашкісти отримали на початку 1902 року.
Потрібно пам’ятати!
Діяльність Павла Миколайовича Бодянського – це яскравий і красномовний приклад самопожертви та відданості шашкам! Схиляю голову перед його світлою пам’яттю, сподіваюся та переконаний, що 2026-й рік стане своєрідним роком Бодянського не лише для української шашкової спільноти!
Для такого твердження є низка вагомих підстав та історичних подій!
Вічна пам’ять!
19 січня 2026 року
Віце-президент НФШУ, Тарас Лялик