Яке коло питань цих великих та важливих проблем? Він великий, тому тут будуть перераховані лише найважливіші з них. До них насамперед належать:
- розробка наукових основ медичного контролю у шахах та його практичного використання;
- обґрунтування режиму навантаження, відпочинку та харчування шахістів у процесі підготовки до змагань та в ході їх;
- вивчення психофізіологічної ціни змагальної діяльності за різних режимах гри;
- обґрунтування раціональних величин ігрових навантажень з урахуванням віку та статі;
- пошук ефективних засобів боротьби зі стомленням, що виникає у шахістів у ході змагань;
- обґрунтування раціональної системи психологічної підготовки шахіста до змагань;
- вивчення ролі біометричних процесів для спортивної форми шахістів різної статі та віку;
- використання шахів для підтримки інтелектуального здоров'я осіб похилого віку;
- вивчення можливості використання шахів як засобу психологічної підтримки людей, які перебувають у важких умовах життя;
- використання шахів як моделі для вивчення мислення та професійної діяльності.
Зрозуміло, питанням першочергової важливості є вивчення впливу шахів на здоров'я. Вирішення цього питання пов'язане насамперед із медичним контролем у шахах.
МЕДИЧНИЙ КОНТРОЛЬ У ШАХМАТАХ
Основне завдання медичного контролю у спорті – попередження розвитку порушень здоров'я та захворювань, що виникають внаслідок надмірно інтенсивних тренувальних та змагальних навантажень. Раціонально організований медичний контроль має сприяти збереженню на високому рівні здоров'я, спортивної форми та спортивного довголіття.
У спортивній медицині розроблено методи контролю стану здоров'я спортсменів, які виконують інтенсивні фізичні навантаження. Шахи ж, як відомо, відносять до спорту, незважаючи на те, що гра в них не пов'язана з посиленою м'язовою діяльністю. Більше того, шахісти в період підготовки до виступів і особливо під час самої гри часто ведуть малорухливий спосіб життя. У зв'язку з цим, шахи по суті мають бути віднесені до гіподинамічного виду спорту, при цьому характерною особливістю гри є те, що вона супроводжується значною емоційною та інтелектуальною напругою. Саме значне емоційне напруження в процесі гри і після її завершення таїть певну небезпеку для здоров'я шахістів.
Звичайно, виникає питання: чим же емоційна напруга під час гри в шахи відрізняється від емоційної напруги спортсменів, які займаються іншими видами спорту, наприклад, легкоатлетів, боксерів, хокеїстів, які беруть участь у змаганнях найвищого рангу – Олімпійських іграх чи першостях світу? Істотна відмінність полягає в тому, що в згаданих видах спорту емоційна напруга поєднується з м'язовою діяльністю, яка значною мірою захищає організм від несприятливого, деяких випадках хвороботворного впливу емоційного перенапруги.
У процесі шахової гри негативний вплив емоцій на організм не гаситься м'язовою активністю. Слід також враховувати і те, що в перервах між грою емоційна напруга різною мірою у різних шахістів зберігається. Ця незавершена м'язова діяльність емоційна напруга викликає суттєві зрушення психофізіологічного стану людини, які можуть у деяких випадках призводити до розвитку захворювань серцево-судинної та центральної нервової систем. Йдеться про гіпертонічну хворобу, про захворювання коронарних судин – ішемічну хворобу серця, про порушення мозкового кровообігу, а також про душевні захворювання. Досвід показує, що хронічні захворювання серцево-судинної та центральної нервової системи можуть різко загострюватись у шахістів у період участі у шахових змаганнях. Для ілюстрації сказаного наведемо кілька прикладів.
Під час першого офіційного матчу на звання чемпіона світу, один із претендентів – І.Цукерторт, сам за професією лікар, захворів і виявився вимушеним звернутися за медичною допомогою, оскільки стан його здоров'я до кінця змагання різко погіршився. Це визначило спад у грі. У Цукерторта з'явилася депресія, біль голови, підвищена дратівливість, що визначили втрату спортивної форми. Цукерторт звернувся за медичною допомогою, мабуть, надто пізно і короткочасна перерва у грі відповідно до рекомендації лікаря йому не допомогла. Він не лише програв без належного опору матч, який добре розпочав, а й надалі не зміг повністю відновити порушене здоров'я. Рівень гри після цього матчу різко знизився, він часто хворів і через два роки у віці 48 років помер.
Інший приклад: під час московського матчу-реваншу В.Стейниця з Е.Ласкером стан здоров'я ексчемпіона світу поступово погіршувався, у нього спочатку розвинулися ознаки гіпертензії з порушенням мозкового кровообігу – він скаржився на «припливи крові до голови», яких намагався позбутися за допомогою ванн, а потім, відразу після завершення матчу, з'явилися виразні симптоми душевного захворювання, визначили необхідність лікування В.Стейніца в одній із московських психіатричних лікарень (своє життя В.Стейніц закінчив у лікарні для душевнохворих у США у 1900 році).
Другий чемпіон світу – Е.Ласкер був здоровою, гармонійно розвиненою людиною. Він вів розмірений спосіб життя і уникав надмірних ігрових навантажень: брав участь у змаганнях порівняно рідко - за 50 років життя в шахах зіграв менше 700 турнірних і матчових партій, і все ж, незважаючи на притаманну Е. Ласкеру обачність, розвинену здатність до самоконтролю під час матчу з Х.Р.Капабланкою в 1921 року опинився на межі тяжкого захворювання. Кризовою виявилася 10 партія матчу. Під час цієї, вельми напруженої партії, в якій спочатку переваги досяг Э.Ласкер, але потім розгубив його і програв, самопочуття чемпіона світу різко погіршилося. Після розмови з лікарем та за його порадою Ласкер вирішив припинити гру, однак зробив це не відразу – офіційно здав матч після програшу ще 11 та 14 партій.
Історія шахів знає багато прикладів важких захворювань та ранніх, раптових смертей, у тому числі й під час змагань. Достатньо назвати хоча б чемпіонів світу А.А. Альохіна і Х.Р.Капабланку, які раптово померли на 54 році життя в результаті гострих «судинних катастроф». З ближчої історії можна згадати гросмейстера В.Сімагіна, який помер під час шахового турніру в 1968 році. від гострого нападу стенокардії; перед початком шахового змагання так само загинув гросмейстер Л.Штейн, а після виступу за кордоном помер від різкого загострення серцево-судинного захворювання видатний гросмейстер Пауль Керес.
Ці сумні приклади можна продовжити, проте не згущуватимемо фарби, а лише зазначимо, що особливо швидко може проявитися хворобливий стан у шахіста при виникненні «негативних» емоцій, які нерідко виникають у шахових змаганнях високого рангу, після кількох рядових поразок. Про це свідчить історія двох матчів претендентів: Р.Фішер – М.Тайманов та Р.Фішер – Б.Ларсен. Шість рядових програшів надали різко негативне вплив як у Тайманова і Ларсена, викликали настільки значні порушення регуляції кровообігу – гіпертонічні кризи, тобто. стійке підвищення артеріального тиску, що обидва шахісти вимушені звернутися до медичної допомоги та пройти курс лікування.
Отже, очевидно, що медичний контроль у шахах необхідний, при цьому одним із важливих завдань його є захист здоров'я шахіста від несприятливого впливу надмірно великої емоційної та інтелектуальної напруги, що неминуче виникає у багатьох шахістів під час відповідальних змагань.
Відомо, що здатність успішно справлятися з нервово-емоційною напругою, що виникає під час гри, значною мірою визначає спортивну форму шахіста. Здавалося б, можна розробити заходи, включаючи застосування лікарських речовин, що різко знижують емоційну напругу. Однак, такий підхід не можна вважати раціональним, оскільки саме по собі емоційна напруга є необхідною умовою для творчості шахіста. Більше того, нездатність під час гри підтримувати на високому рівні емоційна напруга є однією з найчастіших причин втрати «ігрового» стану – втрати спортивної форми шахіста.
Зі сказаного випливає, що емоційна напруга необхідна для плідної творчості шахового майстра. Зниження емоційної напруги, наприклад, різкий спад його після програшу, негативно позначається на ефективності мислення, і, насамперед, здатність до знаходження інтуїтивних рішень. Якщо вважати, що найбільш високим творчим станом є «осяяння», що є як би раптовим, інтуїтивним проникненням у сутність творчого завдання, яке вирішує людина (вчений, поет, музикант, художник, шахіст), то такий стан часто виникає не тільки на тлі вкрай високої емоційної напруги, а й після нього, наприклад, у період парадоксальної фази сну.
Отже, ясно, що в процесі медичного контролю за шахістом необхідно оцінювати психофізіологічні ефекти, що виникають у процесі гри, і прагнути того, щоб шахіст сам навчився керувати своїм емоційним станом. Цьому сприяє дотримання оптимального режиму. Вміння в період змагання розслаблятися, перемикати увагу з гострих, тривожних ігрових проблем на інші, здавалося б, малозначущі для шахіста, здатність критично оцінювати власні переживання та зміни самопочуття, здатність гасити ефекти негативних емоцій за допомогою перемикання на іншу діяльність, що включає мишеня з друзями та, зрозуміло, з тренером - все це дозволяє у важких ситуаціях досвідченим шаховим бійцям зберігати нейро-емоційну стійкість, необхідну для успішної гри.
Для здійснення ефективного медичного контролю за шахістами необхідно знати, які фізіологічні зрушення в організмі виникають у процесі гри як результат значної нервово-емоційної напруги. Медичні дослідження показали, що у більшості учасників змагань під час гри відзначається значне підвищення артеріального кров'яного тиску та підвищення частоти серцевих скорочень. Природно, коли людина виконує якусь роботу, він пристосовується до неї і це проявляється у певних функціональних зрушеннях. У шахіста під час гри виникає емоційна напруга, вона супроводжується підвищеним виділенням у кров гормонів та біологічно активних речовин, що стимулюють кровообіг; тому деяке зростання артеріального тиску крові та пульсу під час гри слід вважати нормальною фізіологічною реакцією. Важливо лише, щоб ця реакція була б занадто велика і щоб після закінчення гри вона поступово зникала, тобто. щоб відбувалося відновлення нормального фізіологічного стану.
На закінчення можна відзначити, що систематичні психофізіологічні дослідження шахістів дозволяють отримувати важливу інформацію для попередження негативного впливу гри на стан здоров'я та для прогнозу спортивної форми.
Ю.Шустер, А.Рей, Ю.Лаук, Х.Ольде. Шахи. Навчальний посібник для підготовки тренерів