Завдяки матеріалу харків'янина Юрія Анікєєва, який гросмейстер та чемпіон світу у 2019 році розмістив у своєму блогу «Шашки на Слобожанщині», ми отримали можливість познайомитися з гарним та неординарним шашкістом 70-80-хх років Миколою Міщанським з Донеччини. Уродженець міста Сталіно (нині – Донецьк) своєю грою довів, що він гідний стати чемпіоном світу. Проте йому це не вдалося зробити. Чому і як? Саме про це ця стаття...
Шашкова династія Міщанських відома практично всім донецьким шашкістам, а ім'я найяскравішого її представника – Миколи [Миколайовича] Міщанського відоме, мабуть, кожному любителю шашок із будь-якої точки земної кулі. Відомому гравцеві підкорилися як мала, так і велика дошка. Але все ж таки великих успіхів йому вдалося досягти саме на дошці стоклітинній.
Хлопчик-феномен за спортивними успіхами якого стежили усі любителі шашок! Підліток, який за дошкою міг чинити опір будь-якому шашковому авторитету, включаючи і чемпіонам світу! Стрімкий зліт логічно віщував йому успіхи й на міжнародній арені, які справді невдовзі пролунали... Проте, найголовнішого звання у своєму житті, – звання чемпіона світу, – здобути Микола Міщанський так і не зумів...
Завдяки своєму батькові, майстру спорту з шашок Миколі Міщанському-старшому, маленький Микола змалку полюбив шашки. Також варто зауважити, що крім Миколи до шашок звикли і дві його сестри – Тетяна та Олена. Обидві в подальшому досягли хороших результатів, Тетяна успішно виступала на республіканських першостях. Що ж до Миколки, то вже в 4-ри роки він добре знав правила шашок (спочатку [класичних], дуже скоро і стоклітинних). У 11-річному віці він оформив «дубль», ставши кандидатом у майстри з [класичних] і стоклітинних шашок. Через два роки Микола вже майстер спорту – наймолодший у країні. У цьому віці він уже був повністю поглинений шашковою грою, часто на шкоду навчанню. Його батькові часто доводилося силою відбирати у сина шашки, а часом навіть забороняти ними займатися, поки не будуть зроблені уроки..., які Микола все одно не робив, приділявши весь свій вільний час лише грі.
Здібності маленького донеччанина вже в ті роки були видні неозброєним оком. «Шашковий талант Міщанського безперечний. Йому притаманні такі цінні риси, як швидка кмітливість, правильна орієнтація у складних ситуаціях, точний розрахунок варіантів. Він має рідкісне для такого віку логічне мислення. Гру Миколи будує на здоровій позиційній основі, враховуючи при цьому тактичні нюанси позиції. Багато працює над підвищенням рівня теоретичних знань, пам'ятає сотні партій найсильніших шашкістів світу. Можна не сумніватися в подальших, ще більших досягненнях здібного юнака на стоклітинній дошці», – пише на сторінках липневого номера журналу «Шашки» за 1968 рік заслужений тренер УРСР гросмейстер Владімір Каплан.
І успіхи були. З 1970 року Микола починає брати участь у дорослих чемпіонатах СРСР з міжнародних шашок. Він закінчить його, не програвши жодної партії. Не один дорослий майстер обламує зуби завдяки міцним позиціям, що вибудовувалися на дошці Міщанським. Він грає надійно, грає швидко. Нерідко він витрачає на партію з класичним контролем лише 20-30 хвилин і все одно впевнено досягає кращої, ніж у суперника позиції. Єдиний гравець, якому вдалося протримати Міщанського в роздумах за дошкою усі 5 годин партії, був чинний на той момент чемпіон світу Андріс Андрійко. Але і з ним донеччанин підписав «мирову». До речі, в ще одному таланті не поступався молодий Міщанський чинному чемпіону. Він, як і Андрійко, був чудовим бліц-гравцем.
Але вже на цьому етапі виявився головний суттєвий мінус гри Миколи Міщанського. Його миролюбність. Микола, здавалося, не грав на виграш. Він ніби сідав за дошку тільки щоб зробити нічию з суперником. Звичайно, він карав противника за програшні ходи та невірно вибрані плани гри, однак сам на виграш практично не грав. Бракувало йому тієї безкомпромісності, якою пізніше славитимуться, наприклад, Анатолій Гантварг чи Алєксандр Дибман. Через це він був немов ув'язнений у турнірних таблицях чемпіонатів СРСР лише на 4-6 місцях. Не варто все ж забувати, що в ті часи радянський чемпіонат за своїм складом був, мабуть, найсильнішим у світі й 4-6 місця в ньому не такі вже й погані.
Вже у 1971 році в Амстердамі Микола Міщанський стає першим чемпіоном світу серед юніорів, а у 1972 році – повторює свій успіх. (Варто зауважити, що турнір 1971 року не був офіційним. Відлік проведення молодіжних чемпіонатів світу ведеться з турніру 1972 року, на якому, як було зазначено вище, Міщанський також переміг). Ще через рік тут же в Амстердамі Миколай стає переможцем престижного «Цукрового турніру» або як його ще називали «турніру всіх зірок», чим доводить, що його чемпіонський титул серед юніорів аж ніяк не випадковість. З цього часу до хлопчика більше ніхто не ставиться зневажливо. Багато хто пророкує йому швидкі успіхи на шляху до звання чемпіона світу серед дорослих. Його таланту цілком достатньо для цього. Він грає свої партії спокійно, можна сказати холоднокровно. Позиційне чуття допомагає Миколі, немов удаву, затискати позицію противника і варто останньому зробити необережний хід – як відразу він буде так само холоднокровно покараний.
Крім чудової пам'яті Міщанський мав ще й надвольову працездатність. Після того, як усі радянські видання з шашок були вивчені, він почав замовляти шашкові журнали з Нідерландів. «Пам'ятаю тато замовляв журнали про шашки з Голландії, – згадує дочка гросмейстера Севара Міщанська, – і я здивовано запитувала, чому він не читає книги, які ми мали. Він відповідав, що кожну сторінку перечитував кілька разів і знає напам'ять».
Наприкінці 70-х Міщанський так і не став ні чемпіоном світу, ні чемпіоном СРСР. Він стає віце-чемпіоном країни в Єревані в 1977 році, що дає йому право вирушити на чемпіонат світу 1978 року в Арко, де Міщанський ділить 6-7 місця з Робом Клерком. Перші шість місць автоматично потрапляють у фінал наступного чемпіонату світу, тому довелося ще провести матч із голландцем за «місце під сонцем» на наступному чемпіонаті світу. Кожна із шести партій додаткового матчу закінчується в нічию і лише за коефіцієнтом Міщанський стає шостим, виконуючи при цьому норму міжнародного гросмейстера. Так само часто «ведмежу послугу» надавала йому його миролюбність.
Шашковий Олімп вже почали штурмувати шашкісти нового, молодого покоління: Аляксандр Балякін, Вадим Вірний, Алєксандр Дибман тощо. На чемпіонаті СРСР 1980 року вже мало хто вірив у те, що він може стати чемпіоном. Однак коли всі вже поставили на ньому хрест і змирилися, сенсація відбулася! Чемпіоном СРСР 1980-го стає Микола Міщанський! Своєю грою він дивує всіх. 1980 року Міщанський – це гравець агресивний, різноплановий. Розпочавши турнір із поразки у 3-му турі Алєксандру Дибману, Міщанський видає цілу серію із шести перемог і у підсумку випереджає того ж таки Дибмана та Вячєслава Щьоголєва на 0,5 очка і стає чемпіоном. «У позиціях, де наші визнані бійці розпочинали мирні переговори, цей «пацифіст» вигравав! – Згадує донецький шашкіст Дмитро Мармазов. – Вигравав на рівному місці, в, здавалося б, абсолютно нічийних позиціях. Просто, коли йому пропонували нічию, він відмовлявся, чим дуже дивував своїх супротивників. Відмовлявся та грав далі. Наприкінці партії противник знову дивувався. Тому що не міг зрозуміти, де він помилився».
На чемпіонат світу в Бамако Микола Міщанський прибув як чемпіон СРСР. Здавалося, сюди-то він приїхав перемагати, але приїхав перемагати не лише він... У столицю Малі прибули Анатолій Гантварг, Харм Вірсма (який розпочинав цей чемпіонат у ранзі чемпіона світу), Вячєслав Щьоголєв, Яннес Ван дер Вал, Ростислав Лєщинський, Роб Клерк, багато інших шашкістів. Чотири із двадцяти двох учасників вже були чи ще будуть чемпіонами світу. У турнірі такого сильного складу можна просто загубитися. Чемпіонський титул дістанеться Анатолію Гантваргу, гра якого завжди безкомпромісна, ризикована та агресивна, чого часто не вистачало Міщанському. Микола поділить друге місце з Хармом Вірсмою, проте за коефіцієнтом стане третім.
Можливо, після Бамако він зрозуміє, що час загублений. Що тепер навіть агресивна гра, гра «з характером» не допоможе йому стати чемпіоном світу. Починається спад, проблеми з алкоголем.
Кар'єру гросмейстера ще не закінчено. Попереду будуть ще партії, які будуть порівнювати з шедеврами мистецтва, партії від першого до останнього ходу пронизані геніальним задумом, але це будуть вже лише іскри. Зоряна година Миколи Міщанського вже позаду.
«Про мого батька можна говорити нескінченно. Він був неймовірно доброю людиною. Безумовний геній і тому в міру замкнутий та мовчазний. Він не приділяв час шашкам, він жив ними, – згадує дочка гросмейстера, [Севара Міщанська]. – Він був дуже цікавою людиною з тонким почуттям гумору. За суворим зовнішнім виглядом була дуже чесна, добра і розумна людина. У нього здебільшого були друзі з інших країн, які його звали до своєї країни на роботу тренером. Але він не хотів їхати від нас і відмовляв усім. Свого часу дуже довго працював над собою, ніколи не любив здаватись.
Пам'ятаю його найулюбленішу фразу "Якби це все було надто просто – воно того б не вартувало"».
Висловлюю величезну подяку дочці гросмейстера Севарі Міщанській за допомогу у написанні статті.
Владислав Харахурсах