Бронзова медаль у дорослому чемпіонаті Європи підсумувала перший 14-річний етап становлення 20-річної шашкістки Віри Попруги. Для майстра спорту України ця нагорода стала дебютною на міжнародних стартах найвищого рівня. До цього медальні показники серед дорослих чоловіків та жінок у кам’янчанки, яка зараз виступає за місто Дніпро (ДЮСШ №9, тренер – Анатолій Панченко), фіксувалися лише на Всеукраїнській арені. Приємним став і той факт, що завойована бронзова медаль чемпіонату Європи дозволила Вірі Попрузі виконати норматив майстра спорту міжнародного класу. Це звання у шашках має ще одну назву – гросмейстер України. До речі, на Дніпровщині лише 6 спортсменів мають таке високе звання. В.Попруга може стати сьомою в загальному переліку та 4-ю серед жінок з Дніпропетровської області.

А все почалося у далекому 2010 році, коли я привів Віру у секцію шашки, що базувалася у Ліцеї НІТ №2 на лівому березі Дніпродзержинська (зараз місто має назву Кам'янське). Місяць по тому якось спитав у нашого тренера Дмитра Савінського (ДЮСШ №2 КМР), чи є якісь здібності у Віри до логічних ігор. У відповідь почув, що якщо не пропускати тренування, слухати тренера та виконувати домашні завдання з шашок, то будь-яка дитина може бути успішною. І почалося…

Дуже швидко сумісними зусиллями Д.Савінського та родини (намагалися не «заважати» тренеру, хоча було важко встояти без своїх «п’ятьох копійок») Віра зуміла виконати норматив 1 спортивного розряду. Для цього їй знадобилося лише 8 місяців. Були, звісно і кращі результати в історії Кам'янського, але для нас це було справжнім «вау»!

Далі перший наш молодіжний чемпіонат України, що відбувся у Харкові і одразу майже медальний успіх. У двох турнірах не вистачило трошечки аби взяти «бронзу», проте скільки ж потім було таких «трошечки». Повірити в себе 9-річній дитині дозволила гра на домашньому чемпіонаті Європи з міжнародних стокліткових шашок, де Вірі не вистачило якихось 7-ми секунд у двох партіях аби «вирвати» бронзу Євро (вікова група «юні надії»). До речі, тоді я дуже кричав на Віру. Ні, не тому що не виграла, а тому що у 6-ти партіях з 9-ти дозволяла суперницям на своєму контролі часу поправляти шашки. Ми працювали над багатьма деталями заради кращого результату і поведінка за ігровим столом одна з них. На мою тодішню непрофесійну думку саме цих секундочек і не вистачило Дніпродзержинську у підсумку аби вибороти хоча б одну європейську медальку. Проте це були неправильні емоції. Більше собі саме такого старався не дозволяти…

Кандидацтво… Нас воно застало у липні 2016 року в Івано-Франківську. Саме там, на Кубку України, ми ознайомилися з оновленим рейтинг-листом. Не знаю, як у глибині душі це сприйняла Віра. Я ж – літав. А потім, протягом першого туру, що тривав майже 6 годин, сидячі в куточку ігрової зали аби не заважати, тихо тикав пальцем по телефону. Писав вірша, періодично витираючи зі свого обличчя емоційну сльозу, що постійно накочувалася при згадці нашого «тернистого» шашкового шляху. Тоді я ще не думав, куди все це нас заведе.

«Як стати кандидатом у майстри спорту»

КАК СТАТЬ КМС (КаМэЭс)?

Вертится шар, проплывают года
Люди работают, кушают, спят.
Утром встают, кофе пьют как всегда,
Вечером любят, творят нам дитят.

Радость, беременность, роды, девчоночка.
Годик за годиком мчится, летит...
Садик, лицей, любим спорт, тренировочка.
Первый разряд и медалька блестит!

Хочется бОльшего? Делаешь бОльшего!
Учишь этюд, над задачей карпишь.
Слушаешь тренера, мысль подарившего...
Вот городским чемпионом стоишь!

Вновь за работу, борясь с неохотою.
Пхнёшь вглубь себя варианты, расчёт.
Нет выходных – занята ты работою.
Область берёшь! Уваженье, почёт!

Вновь поднимаешься – новое поприще.
Лезишь повыше – удар да пинок.
«Вечно вторая» цепляется прозвище...
Грустно, рыдаешь – прорвешся дружок!

Новый виток подготовки, терпения –
Двадцать два дня на алтарь отданЫ.
И, вот он миг счастья и наслаждения –
Трижды подряд чемпионка страны!

Далее – более. Званье за званием.
Так семь разков – назревает боец!
Ставятся новые цели, задания...
Первый разряд заменил КМС!

Все что осталось – Европа, вселенная.
Теперь лицо страны наш Кандидат!
Была девчушка обыкновенная
Ну а теперь – Украины солдат!

02.06.2016, В.Попруга

...Аналізуючи із якою легкістю росіянки грають на молодіжних чемпіонатах Європи та світу й виборюють купу медалей, вирішили поставити експеримент. 2017-й мав стати проривним для Віри та її тренера Дмитра Савінського, для нашого міста та області, для України у кінці кінців. На родинному «педсовєті» вирішили спробувати взяти участь в усіх турнірах з шашок-100 з липня по грудень 2017 року. Основним завданням було вибороти золоту медаль молодіжного чемпіонату світу. Чому золоту? Дуже хотілося, щоб саме гімн України, а не росіїї лунав за підсумками мундіалю. Проте бажання родини, таланту спортсменки та тренерського генія – замало. Потрібно було розшукати купу грошей на поїздки, бо саме цей чинник ставав на заваді багатьом спортсменам. Грати можна дуже справно, але без грошей на міжнародних турнірах високого рангу розкрити свій потенціал, на жаль, неможливо. Внутрішню арену вдалося «закрити» за рахунок кредитів, а от з міжнародними поїздками допомогли мер міста Андрій Білоусов, голова профкому профспілки «Металургів» Олег Нагорний, депутат міськради Юлія Полівода та багато друзів, які по крихті назбирали-таки гроші для вояжу на Євро та ЧС. І переможний успіх був дуже близьким. У двох турнірах чемпіонату світу з класичної та блискавичної гри, у передостанньому турі ми йшли на першому місці. Проте програш в останньому турі одній і тій же білоруській спортсменці і… двічі поділ 3-4 місця. На жаль, в обох випадках ми фінішували 4-ми. Банально, не вистачило фізичних сил, аби досягти омріяного. Так з’явився в нашому житті спортзал, тренер Валентин Маліков та ще один улюблений вид спорту – пауерліфтинг.

Стало очевидним, що нами було обрано правильний шлях. Ця масштабна підготовка до українського міжнародного «золота» дозволила 13-річній спортсменці неймовірно виступити в двох дорослих турнірах. На Євро, з швидким контролем часу, Віра Попруга посіла 6-те місце, виконавши норматив майстра спорту, а у фінальній частині чемпіонату України жіночої «класики» та «бліцу», вже в ранзі новоспеченого майстра спорту, Віра обіграла двох гросмейстерів – двох чемпіонок світу! Всього ж протягом півріччя було зіграно 14 турнірів найвищого рангу!!!

«Як стати майстром спорту»

Жизнь протекает, вокруг все меняется –
Шар обращается, время летит,
Как кандидатом была – вспоминается!
За мастерством взрослый мир уж следит...

Пусть ошибаешься с юными "звёздами",
Пусть обыграла "маститых" людей.
Уровень твой пусть усыпан курьёзами,
Но, как и раньше, дух полон идей!

Ждем новых матчей за титулы, звания,
Ждем темперамента, мыслей, потерь...
Пусть молода - ты имеешь признание,
Мастер ты спорта по шашкам теперь!

В.Попруга, 02.07.2019

…На виконання нормативу гросмейстера знадобилося довгих 6-ть років. Для більш скорішого результату банально не вистачало грошей. Проте, як могли, постійно вирушали за кордон, бо мрію дитинства – стати гросмейстером – ніхто не відміняв. Справжніх сил багатьом українським спортсменам «додала» несправедлива та безжалісна війна. Нам також постійно хотілося вигравати, аби саме гімн України лунав у різних куточках Європи. Тричі Вірі це вдалося у 2022, 2023 роках – вона становилася чемпіонкою Європи серед молоді. Проте дуже хотілося «зазвучати» саме на дорослому рівні, тим більше нам вже стукнуло 20-ть років.

І от наступив жовтень 2023 року. Саме в цьому місяці мав відбутися дорослий чемпіонат Європи з шашок-100 серед жінок. Завдання, як і завжди, стояло максимальне – перемога в одному з двох турнірів. Так, знаю, що у турнірі грали дві чемпіонки світу серед жінок, чемпіонка світу серед молоді та рейтингові спортсменки. Проте навіщо тоді змагатися, якщо не за перемогу українки. В цілому турнір вдався. Майже після кожного туру Віра вибігала на вулицю, аби емоційно поділитися зі мною по телефону черговою перемогою над своєю візаві. Так було навіть після 4-го туру, де свою перевагу Вірі не вдалося втілити у перемогу над чемпіонкою світу. По особливому залунав голос моєї дитини, коли вона фіналізувала мені результат з дуже сильною суперницею з Литви після 7-го туру. Виявилося, що чергового вдалого результату – найважливішого результату у житті, вдалося досягти за 14 секунд до падіння "прапорця". Цей термін у шашках означає, що гравець із-за втрати часу програє. Так ось за 14 секунд до кінця партії Віра провела дуже гарну комбінацію, за результатами якої вдалося відсіяти конкурентку за медаль.

Проте були і прикрі моменти, звісно. Це безпорадна поразка від багаторазової чемпіонки світу та втрачений під нуль час (до речі, вперше за останні три роки) і також поразка у протистоянні з принциповою суперницею. Останньої поразки точно не було б, якби часу на гру було трошки більше. У підсумку 11 набраних очок з 16-ти можливих – і це гарний результат. Результат, якого виявилося достатньо, аби вибороти бронзову нагороду чемпіонату Європи й виконати норматив гросмейстера.

Першу Вірину медальку такого високого ґатунку ми звісно присвячуємо Збройним Силам України. Саме мужні дії українських військових дозволяють нашій молоді не тільки займатися спортом, але й виборювати нагороди найвищої проби! Разом із родиною хочу привітати мешканців Кам’янського (Віра мешкає та навчається у ДДТУ), Дніпра (тренується у ДЮСШ №9) та Харкова (навчається у ХНУРЕ). Це і для вас, наші улюблені міста України! Сподіваюсь, що війна скоро завершиться, і спорт в нашому житті знов стане пріоритетною подією.

Вірю в Перемогу ЗСУ! ЗАВЖДИ ВІРЮ В ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ!!!