Ісер Йосипович Куперман (21.04.1922 – 06.03.2006) – совєцький та американський шашкіст ([класичні] та міжнародні шашки), міжнародний гросмейстер (1958), шашковий теоретик. Один із найсильніших шашкістів XX століття.

Для всіх шашкістів, що сформувалися за совєцьких часів, Ісер Куперман був гігантською фігурою – великий боєць, корифей, класик. Не злічити майстрів і скромних аматорів, що штудували його книги. Біографія Купермана складається із трьох частин: його феноменальні досягнення на «малій» дошці, перехід у зрілому віці на стокліткову дошку та завоювання звання чемпіона світу, драма еміграції.

Перед тим, як перейти до подальшої розповіді, поясню непосвяченому читачеві специфіку шашкового спорту. У шахи весь світ грає за уніфікованими правилами. Історія шашок склалася інакше: існують десятки національних різновидів цієї гри. Ми звикли до шашок, які називаються «[класичними]». Але на тій же 64-клітинній дошці німці та італійці грають за своїми правилами, [англійці та американці] – за своїми і називають цю гру «чекерс», у турецьких шашках у початковій позиції білі та чорні шашки займають дві перші горизонталі, як шахові фігури, і ходять аналогічно пішакам (а дамки – як тури). У [Нідерландах], Франції, Бельгії грають на стоклітковій дошці, у Канаді – на 144-клітинній.

Щоб проводити світові чемпіонати, наприкінці дев'ятнадцятого століття «шашковим есперанто» було обрано стокліткові шашки, які відтоді називають міжнародними.

На [Російській імперії] її шашкові першості проводилися з ХІХ століття. Після революції [класичні] шашки стали у СССР одним з видів спорту, що підтримуються державою. Ісер Куперман народився 1922 року в Україні, де шашковий рівень був особливо високим. Вже у 18-ть років Куперман завоював звання майстра спорту, яке в ту епоху було перепусткою у вузьке коло шашкової еліти. Але невдовзі почалася війна. Чемпіонати країни не проводились. Ісер поринув у навчання, отримав диплом гірничого інженера. Забігаючи наперед, зазначу, що Куперман довго відмовлявся від життя шашкового професіонала і, навіть досягши визначних результатів, продовжував працювати в дуже серйозній установі.

У 1945 році було проведено перший післявоєнний чемпіонат СССР. На форум найсильніших шашкістів з'їхалися і визнані майстри, і молоді гравці, багато хто з яких повернувся з фронту. Блискучу перемогу здобув Ісер Куперман. За цією сенсацією стояла величезна робота. Окрім мистецтва позиційного маневрування та точного розрахунку, молодий шашкіст демонстрував чудове знання дебютів. Незважаючи на конкуренцію, що швидко посилювалася, Куперман виграв чотири чемпіонати СССР. Разом зі своїм другом Володимиром Капланом, який згодом став гросмейстером, він опублікував солідний курс дебютів. Протягом кількох десятиліть цьому дослідженню не було рівних.

У перше повоєнне десятиліття Куперман справедливо вважався класиком. У сузір'ї блискучих обдарувань він був на голову вищий за конкурентів. Але, на відміну від радянських шахістів, котрі включилися у боротьбу світову корону, Куперман був позбавлений такої можливості [у шашках]. На лихо совєцьких шашкістів, вони грали в шашки, які називалися [класичними]. А в країні точилася боротьба проти «безрідних космополітів». Завдяки «залізній завісі» та всупереч прийнятій в усьому світі історії науки, [у Совєцькому Союзі] створювалися міфи про «Росію – батьківщину слонів», в якій нібито було створено і перший паровий двигун, і перший радіоприймач, і перший літак. Звичайно, ніхто не дозволяв найсильнішим майстрам [з класичних] шашок помірятися силами з голландцями та французами, які в першій половині XX століття нікому не поступалися шашкового трону.

У 1953 році, коли помер головний великоруський шовініст [Сталін], який все життя говорив з найсильнішим кавказьким акцентом, спортивне керівництво дозволило проводити турніри по стокліткових шашок. Гра на великій дошці одразу привабила найсильніших майстрів величезними стратегічними та комбінаційними можливостями. Але Ісеру Куперману вже було за 30. Чи не пізно перенавчатися?

На стоклітковій дошці прикладені багато принципів [класичних] шашок, там теж необхідний далекий і точний розрахунок варіантів. Але, звичайно, стратегія ширша і складніша, незмірно багатша за комбінаційні можливості, зовсім інша теорія дебютів. Куперман завжди вирізнявся неймовірною працьовитістю. Він почав вивчати зарубіжні шашкові видання, в найкоротший термін опанував секрети нової для себе гри. Для дебюту у футболі його вік був би безнадійним, але інтелектуальна діяльність не потребує атлетизму.

Куперман ніколи не захоплювався спортивними «надмірностями», але вів активний, здоровий спосіб життя, фанатично дотримувався режиму. Що гріха таїти, на змаганнях з шашок і шахів багато майстрів і гросмейстерів дозволяли собі і карти, і алкоголь (іноді в абсолютно неспортивних дозах). Купермана у таких компаніях було неможливо навіть уявити. Автор цих рядків спостерігав його на багатьох турнірах. Куперман тримався окремо. Потрібно визнати, що він практично не заводив друзів серед шашкістів. До речі, це було сильним психологічним чинником. Із супротивником, з яким багато і невимушено спілкуєшся, взагалі грати легше. Куперман при його колосальній силі гри ще й здавався таємничою особистістю, вселяв відвертий страх – особливо молодим гравцям. Пам'ятаю, в якій напрузі я був, коли він сидів навпроти і в характерній для нього манері суворо нависав над дошкою. Але повернуся до спортивних якостей Купермана. Він приділяв великого значення настрою на гру, не дозволяв, щоб перед партією його відволікали. Вставав рано, першим приходив на сніданок, вимагав чогось легкого, дієтичного. Любив робити далекі прогулянки, охоче відвідував басейн. До останніх років був струнким, підтягнутим.

Перший чемпіонат СССР з міжнародних шашок відбувся у Ленінграді 1954 року. «Імпортна» новинка викликала неймовірний інтерес. Зала шахового клубу імені Чигоріна була переповнена, глядачі звисали з балкона. Ісер Куперман, як і раніше, був на голову кращим за всіх. Він не просто став чемпіоном, але до образливого легко перегравав найвідоміших суперників.

Звичайно, те, що Куперман перейшов на стокліткову дошку в зрілому віці та в прискореному темпі, іноді давалося взнаки. Він був універсальним шашкістом, не ухилявся від тактичних ускладнень, якщо їх нав'язували. Однак міг – хоч і дуже рідко – «позіхнути» просту, але підступну комбінацію.

Такий «прокол» стався у другому чемпіонаті СССР. Поразку Куперману завдав молодий мінчанин Макс Шавель. У результаті вони поділили 1-2 місця. У найважчому додатковому матчі Куперман вирвав перемогу. У наступному чемпіонаті Шавель знову зумів обдурити його, але цього вистачило тільки для другого місця. Першим знову став Куперман. Загалом він завоював 5 золотих медалей чемпіонатів СССР з міжнародних шашок. А Макс Шавель увійшов в історію як шашкіст, який зумів скласти конкуренцію «самому» Куперману, коли той перебував на зльоті. Сьогодні Шавель живе в Тель-Авіві і, як і раніше, небезпечний для будь-якого учасника чемпіонатів Ізраїлю.

Чемпіон світу з шашок

У 1956 році Совєцький Союз вступив до Міжнародної шашкової федерації – FMJD. Треба сказати, що на відміну від шахів тих років, де звання чемпіона світу розігрувалося лише в матчах (це дозволяло Ботвиннику, який уже не мав турнірних успіхів, впевнено захищати своє звання), у шашках існувала універсальна система. Кожні чотири роки проводилися чемпіонати світу за коловою системою, а у проміжках чемпіон захищав свій титул у матчі з переможцем турніру претендентів. У 1956 році Куперман та ще троє совєцьких шашкістів мали брати участь у своєму першому чемпіонаті світу. Їх зупинили... дорогою до аеропорту. Совєцькі танки розстрілювали «котрреволюціонерів» у Будапешті. Усі виїзди за кордон заборонили. На тому чемпіонаті світу гегемонію голландців та французів уперше порушив канадець Марсель Делор'є. А 1958-го Ісер Куперман граючи випередив «різних інших шведів» у турнірі претендентів.

Перед матчем із Делор'є Куперман усвідомлював, що грає сильніше. Але він надто довго просувався до найвищої мети, щоб ризикувати, і тому зробив ставку на солідну, наднадійну гру. Тим більше, що канадець становив чималу небезпеку. Делор'є прийшов до міжнародних шашок зі 144-клітинної дошки, де звик до найскладніших комбінацій. В одній із партій він намацав Ахіллесову п'яту Купермана: в оманливо простій позиції завдав гарного удару. Але Куперману не змінили його вольові якості. Він ще ретельніше перевіряв у розрахунках всі можливості противника, а в стратегічному протистоянні невблаганно перегравав його. Куперман переміг із рахунком 11:9 і у 36 років став чемпіоном світу.

Здавалося, що йому рівних немає. Через два роки Куперман, котрий уже не обережнічав, розгромив голландця Герта Ван-Дейка з неправдоподібним рахунком 13,5:6,5. Але наступало нове покоління совєцьких шашкістів. Михайло Корхов, рудий гігант з Одеси, виграв чемпіонати СССР 1958-го та 1960-го років, а 1959-го розділив 1-2 місця зі Щьоголєвим, проте програв додатковий матч. Корхов відрізнявся блискучим талантом і неповторним одеським гумором, був загальним улюбленцем. Але на його шляху до вершин стали мерзенності совєцької системи. Корумповані чиновники Спорткомітету оголосили Корхова «невиїзним» і він не потрапляв на турніри претендентів. Розпускалися чутки про якісь гріхи його батька (загиблого на фронті) та дядька (теж учасника війни), який був блискучим шашкістом. Натомість ні «п'ята графа», ні «сумнівна» рідня, ні спортивні функціонери не заважали сходженню скромного московського хлопчика Слави Щьоголєва. Справедливість вимагає визнати, що Щьоголєв тоді грав геніально.

У 1960-му році на чемпіонаті світу Куперман програв не лише Щьоголєву, а й Баба Сі із Сенегалу. Це унікальна постать в історії шашок. Слід пояснити, що стокліткові шашки неймовірно популярні в тих африканських країнах, які колись були французькими колоніями. Баба Сі був неграмотним хлопцем, який отримав надмістичний дар шашкового гравця. Тільки через недосвідченість він не довів до перемоги партію зі Щьоголєвим у першому колі, а у другому той зумів у титанічній боротьбі гарно виграти у африканця. Чемпіоном світу став Щьоголєв.

Куперман мав право на матч-реванш. Незважаючи на загальний пієтет перед грою Щьоголєва, він зумів проаналізувати його партії та знайти вразливі місця: прямолінійність деяких його планів, надмірний оптимізм. Куперман здобув 2 перемоги за 18-ти нічиїх і повернув собі титул.

Турнір претендентів виграв Баба Сі. Його матч із Куперманом мав відбутися у Москві. Але сенегальський шашкіст «чомусь» на матч не прибув, і Купермана оголосили переможцем. Що сталося? У спорткомітеті СССР дуже боялися грізного африканця і не вірили, що Куперман встоїть. Начебто наївного і неписьменного Баба Сі просто обдурили. За однією з версій йому повідомили не ті дати матчу, за іншою – не забезпечили, всупереч обіцянкам, транспортні витрати. А протестів він писати не вмів, адвокатів у нього не було... За кілька років Баба Сі трагічно загинув в автоаварії. Згодом міжнародна федерація повернулася до розслідування історії про зірваний матч і дійшла висновку, що він не відбувся з вини організаторів. У зв'язку з цим Баба Сі [у 1986-му] був ретроспективно оголошений чемпіоном світу 1962 року. Відповідно, у Совєцькому Союзі Купермана називали семиразовим чемпіоном світу, а на Заході – шестиразовим.

1964 року чемпіонат світу з коловою системою знову впевнено виграв Щьоголєв. Але Куперман ще краще вивчив його стиль. У очному поєдинку Щьоголєва спіткала небачена в його кар'єрі катастрофа. З перших партій Куперман підступно поступався йому ініціативою. Щьоголєв азартно атакував, непомітно переходив межу допустимого ризику та зазнав кількох поразок. Опинившись у незвичній ситуації, він втратив голову, застосовувавши непродумані плани та програв 7 партій із 20! Більше він не претендував на найвищий титул – подібно до Таля, зламаного матчем-реваншем із Ботвінником [у шахах].

В історії совєцьких шашок Куперман зіграв визначну роль як автор фундаментальних теоретичних праць. У 1960-ті роки у теорії стокліткових шашок стався інформаційний вибух. Підручників, що відповідали новим вимогам, не було. Досвідчені майстри приховували свої секрети від конкурентів, а молодим шашкістам було дуже важко самостійно осягати закони стратегії та тактики. Саме книги Купермана дали поштовх творчості багатьом талановитим шашкістам. На них до цього дня навчаються гравці-початківці.

Головною небезпекою для Купермана став рижанин Андріс Андрійко. У 16-ть років геніальний латиш увійшов до першої п'ятірки на чемпіонаті СССР, у 18-ть – став чемпіоном країни. Проте, його теж намагалися не випускати на міжнародні турніри. Як завжди, розпускалися чутки: мовляв, він у дитинстві приїхав до Латвії з Німеччини, а його батько був солдатом вермахту. Але одного разу «органи» дали слабину і 1967-го року дозволили 25-річному Андрійко зіграти в турнірі претендентів. Він шансу не змарнував. Ніхто не сумнівався, що 46-річний Куперман програє блискуче обдарованому претенденту, який був на 20-ть років молодшим. Андрійко застосовував нові дебютні схеми, нав'язував Куперману найгострішу гру, кілька разів був близьким до перемоги, але так і не зміг пробити залізобетонний захист противника. Тонкий психолог Куперман зрозумів, що агресивність Андрійко вичерпується, і несподівано для претендента перейшов в атаку. Він переміг, потім розвинув успіх і залишився на шашковому троні.

1968-го року Андрійко таки став чемпіоном світу на турнірі у Больцано. У спробі реваншу Куперман зазнав першої у житті матчової поразки. На горизонті вже маячила голландська загроза. У «країні тюльпанів» після довгого шашкового занепаду з'явилися два феноменальні вундеркінди – Тон Сейбрандс і Харм Вірсма. Сейбрандс відібрав титул у Андрійко на супертурнірі в 1972-му році, а потім завдав йому поразки і в матчі-реванші. Доля Андрійко склалася трагічно. Хоча сам Сейбрандс схилявся перед талантом переможеного суперника і в усіх статтях висловлював захоплення його оригінальними ідеями, самолюбний рижанин болісно переживав втрату титулу. Він і раніше порушував режим, був нерозбірливий у знайомствах, а тепер зовсім відпустив гальма. 1975-го року, у віці 33-х років, Андріс Андрійко загинув у жахливому інциденті. У його квартирі на нього напав молоденький моряк, який не мав кримінального минулого. Незрозуміло, що їх пов'язувало та які рахунки були між ними, але гість завдав екс-чемпіону світу 22 удари праскою. Прокуратура у справі до кінця не розібралася і вбивці «для порядку» дали 10 років...

Ісер Куперман (ліворуч) проти Харма Вірсми. Фото з Національного архіву Нідерландів

1976 року турнір найсильніших шашкістів світу виграв Харм Вірсма. Ісер Куперман отримав право на матч із новим чемпіоном. Але Спорткомітет, який раніше до киянина був прихильним, відвернувся від нього. Висловлювалася думка, що Куперман нездатний у 55-ть років протистояти 24-річному голландцю. Черговий чемпіонат СССР Куперман провалив. Начальство офіційно оголосило, що він не скористається правом на матч-реванш. Куперман, який ніколи не думав про конфлікт із совєцькою системою, подав заяву на виїзд до Ізраїлю. Йому не відмовили, але випустили з НКВД-истським бузувірством, коли минули терміни матчу з Вірсмою.

Шашкіст Ісер Куперман більше не зміг завоювати найвищого звання. Він залишився «лише» шестиразовим[-семиразовим] чемпіоном світу. Але не втратив ні класу, ні волі, ні невичерпної енергії. Ісер Йосипович Куперман ніколи не соромився свого єврейства, не захотів змінити своє ім'я на «пристойніше» [у Совєцькому Союзі це було поширене явище]. Він охоче обговорював у колі шашкістів-євреїв події в Ізраїлі. Але не захотів жити в єврейській державі, де у 1970-ті роки не було професійного шашкового середовища. Виїхав у США, оселився в Бостоні, видавав книги та продовжував брати участь у чемпіонатах світу! Призових місць не завойовував, але навіть на восьмому десятку був здатний вигравати у гросмейстерів, які годилися йому в онуки. А потім, відчувши, що таки навантаження стомлюють, вирішив повернутися на «малу» дошку.

[Але] то була не гра його молодості – [класичні] шашки. Я згадував про безліч різновидів шашок. Щоб вивести більше країн на світову шашкову орбіту, FMJD ухвалила рішення про проведення чемпіонатів світу з бразильських шашок. Ця гра – гібрид [класичних] та стокліткових шашок: [використовувалася] дошка, як у перших, [а] правила, як у других. Купермана таке поєднання влаштовувало. У 82 роки він дебютував на чемпіонаті світу з бразильських шашок і потрапив до першої шістки! Можливо, він би спробував покращити цей результат, але другої спроби вже не залишилося...

Шашкові досягнення Ісера Купермана протягом 60 (!) років не мають прикладів. Навряд чи хтось їх повторить. Напевно, можна було б малювати його спортивний шлях не лише у рожевих тонах. Його неодноразово звинувачували в закулісних інтригах проти конкурентів. Пошлюся на книгу Михайла Корхова, що вийшла в США, «Шашкова сага». Чи був Куперман святим? Звісно, ні. А чи були ангелами Альохін, Ботвінник, Карпов [прізвища відомих шахістів]?.. Колись напишуть повноцінну біографію Ісера Купермана.

Ісер Куперман, шестиразовий[-семиразовий] чемпіон світу з шашок, помер цієї весни (2006 р.). Він помер далеко від рідного міста Києва, у Бостоні, не встигнувши відзначити своїх 84-х роковин. Був він ще міцною, енергійною людиною. Не вберігся від перелому шийки стегна – дуже небезпечної неприємності у такі роки... Одразу після смерті про людину не говорять нічого поганого. Тисячі любителів шашок на всіх континентах навчалися на його партіях, книгах. Їх зовсім не цікавлять огидності совєцької системи, які не могли не вплинути на громадян більшовицької держави, зокрема спортсменів. А з історії шашок Купермана неможливо викреслити.

Він сам – ця історія.

Джерело: Яков Шаус, газета «Вєсті» (Ізраїль), 2006

Лінк: Сайт Федерації шашок міста Ізмаїл

Фото: By Unknown
Nationaal Archief, Fotocollectie Anefo, Nationaal Archief:
entry abe9a472-d0b4-102d-bcf8-003048976d84, CC BY 4.0, Link