Нещодавно у соцмережі FaceBook з’явилася таблиця фіналу Чемпіонату УРСР з шашок-64 (класична версія), який відбувся в період з 10 по 22 липня 1990 року в Києві. Опублікував її відомий шашкіст та переможець цих змагань Анатолій Загуляєв. Йому ж ця таблиця дісталася від дебютанта тих часів – Олега Шапунова.

Це один з останніх фіналів чемпіонату УРСР, що проводився напередодні часів незалежної України. За словами Заслуженого тренера України Олега Шапунова з Харкова це один з перших фіналів, в яких він взяв участь. Майстром спорту СРСР Олег Якович став ще у далекому 1983 році.

 «…Дехто на той час потрапляли з півфіналу України, але я там ніколи не грав», – пише на своїй сторінці у соцмережі FaceBook Анатолій Загуляєв (Anatoliy Zagulyaev). – «У фіналі я став чемпіоном. Фінал був відбірковим до фіналу СРСР. У ті часи тільки 1-ше місце потрапляло у фінал СРСР. Фінал мав відбутися в м. Москва.

Шашкістам дали готель у вигляді казарми на 8-12 осіб, що називається номером. Навіть першість колгоспників в Одесі була організована набагато краще. Там люди жили по 4-5 чоловік.

Вперше в Москві я побачив забастовку шашкістів, які відмовилися грати в тому фіналі через знущальне розміщення гравців у кімнати типу гуртожитку, що нагадують казарми. Той фінал скасували. Фінал перенесли по-моєму до Маріуполя, до якого я вже не поїхав. Ось така історія.

P.S. На сьогоднішній день Маріуполь перетворено на руїни...»

Поява цієї таблиці визвала жваве обговорення у соцмережах гри тих часів.

Sergey Karpenyuk: «В А.Загуляєва найбільший рейтинг, серед усіх учасників!».

Anatoliy Zagulyaev: «Рахунов у тому фіналі опустив рейтинг, а я його підняв. У 1991 році у мене рейтинг був 2693, набагато більший ніж у Рахунова. А грав у тому фіналі замість мене за ідеєю Цокало, котрий посів 2 місце. Але, я точно не певен. Просто, відповідно до правил того часу повинна грати людина, яка посіла 2 місце, якщо 1 місце відмовлялося грати.»

Sergey Karpenyuk: «У фіналі 1990 року в Маріуполі грав Ілля Степанов (20 років) – Харків і посів там 9 місце.»

Anatoliy Zagulyaev: «Значить, Цокало теж відмовився. Цокало працював лікарем-психіатром. Степанов там грав тому, що він йшов 3-м після Цокало.»

Sergey Karpenyuk: «М.Фазілов, Ю.Корольов та І.Дошка призери тоді в 1990-му році були, а чи могли тоді їм дати бій?»

Anatoliy Zagulyaev: «Звичайно міг би. Я не гірше їх грав у той час. З Дошкою на той момент у мене рахунок був +1 на мою користь.»

Olexander Pryhodko: «Ух ти, Фаїна Новак судила. Я працював з нею в одній школі. А чому там Новіков так слабо виступив?»

Yurii Bobkov: «Склад дуже сильний»

Anatoliy Zagulyaev: «Той чемпіонат 1990 року був останнім чемпіонатом радянської України, де був такий сильний склад. Чемпіонат 1991 року був уже набагато слабкішим. Там уже не грали ті сильні гравці, які грали у 90-му році у Києві. Пішла радянська епоха і з нею чемпіонати УРСР, які збирали дуже сильні склади.»

«Озираючись назад, розумієш, що пішли в минуле ті чемпіонати УРСР, які збирали дуже сильний склад гравців. Чемпіонат 1990 року був останнім чемпіонатом радянської України, де був такий сильний склад. Чемпіонат 1991 року був уже набагато слабшим. Там уже не грали ті сильні гравці, які грали у 90-му році в Києві. На превеликий жаль з нами немає вже трьох чудових гравців того чемпіонату у Києві. Пішли від нас назавжди міжнародний гросмейстер Сергій Михайлович Бойко, майстер спорту СРСР Євген Вікторович Новіков, майстер спорту СРСР, заслужений тренер України Анатолій Іванович Гаптаренко. Шашкісти пам'ятають їх...», – написав на своїй сторінці у соцмережі FaceBook Анатолій Загуляєв.

Сергій Бойко

Євген Новіков

Анатолій Гаптаренко

Артур Иванченко: «Нічого собі склад учасників! До речі, мабуть тому що ви не поїхали Новіков тоді став призером СРСР в 1990-му )) А чому ви не поїхали у Маріуполь?»

Anatoliy Zagulyaev: «Закрутився у бізнесі та забув про цей фінал. Ніхто не нагадав.

Артур Иванченко: «А чому тільки 1 місце їхало на чемпіонат СРСР?»

Anatoliy Zagulyaev: «Такі правила були у СРСР. Лише перше місце через обмеження учасників. Тому туди, у фінал СРСР, дуже складно було потрапити, особливо з України, де склади були ломові. І фінали України називали малим чемпіонатом СРСР. Наприклад, Іон Дошка грав дуже багато у фіналах СРСР, оскільки він був 14-ть разів чемпіоном Молдови. Якби він жив в Україні та відбирався у нас, то він би зіграв лише у найкращому випадку 2-3 рази. А в гіршому – 0 чи 1 раз.»